Парадокс у сфері криптоактивів: чому відсутність суттєвих проєктів насправді більше подобається?

У світі криптоактивів цікаве явище привернуло увагу людей: проекти, які мають лише розкішні сайти, але не мають суттєвого змісту, часто можуть залучити мільйони доларів фінансування. Це явище не випадкове, а теорія ігор відіграє в цьому важливу роль.

Згадайте сцену з американського серіалу «Силіконова долина»: компанії без доходів оцінюються вище, ніж прибуткові компанії. Інвестори пояснюють це тим, що наявність реальних доходів викликає сумніви щодо цифр, тоді як відсутність доходів надає безмежний простір для уяви. Ця логіка в сфері криптоактивів досягла свого піку: чим більш ефемерним є проект, тим більше коштів може бути залучено. Це не недолік ринку, а одна з найбільш прибуткових рис у сфері криптоактивів.

Обмеження реального світу

Коли проєкт має реальний продукт, він змушений зіткнутися з деякими неприємними реаліями:

• Реальна кількість користувачів (зазвичай розчаровує)
• Фактичні обмеження технології (часто розчаровують)
• Неможливі фальсифікації вимірювальних показників (з потужним переконливим ефектом)

У порівнянні, якщо проект має лише білий папір, його потенційна цінність обмежується лише уявою людей. Це призводить до парадоксальної ситуації: проекти, які насправді прагнуть до розвитку, можуть зазнати покарання з боку ринку.

Гра з інформаційною асиметрією

У процесі збору коштів на криптоактиви основними сторонами є три:

• Засновник проекту (володіє всією інформацією)
• Інвестор ризикового капіталу (ознайомлений з частиною ситуації)
• Звичайні інвестори (майже нічого не знають)

Для засновників проектів без продукту найкраща стратегія така:

• Зберігайте розмитий, але захоплюючий опис
• Наголошуйте на потенціалі, а не на реальності
• Створення сильного страху пропустити можливість

Опис стає менш чітким, чим важче його спростувати. Чим менше функцій, тим менше вразливостей.

Чому ніхто не вимагає кращих результатів

"Тюрма" в теорії ігор демонструє, чому люди роблять вибір, який шкодить колективу. У світі криптоактивів це також вірно: якщо кожен вимагатиме бачити працюючий продукт, перш ніж інвестувати, ринкова середа стане більш здоровою. Але будь-хто, хто чекає, може втратити ранні високі прибутки. Найперші інвестори зазвичай отримують найбільшу вигоду, навіть якщо проєкт в кінцевому підсумку зазнає невдачі.

Отже, кожне, здавалося б, розумне рішення інвестора (на основі обіцянки рано увійти в гру) призвело до загально несприятливого результату (надання більшого значення рекламі, а не суті).

Різниця в цінності між мрією та реальністю

Проект, який має лише одну статтю в Інтернеті, може стверджувати, що кардинально змінить галузь, створивши трильйони доларів вартості. А проект з реальним кодом мусить зіткнутися з:

• Кількість реальних користувачів
• Конкретні можливості та обмеження технології
• Причини конкурентної недоліки

Це призвело до так званої "нульової премії" — премії за оцінку, отриману внаслідок повного виходу за межі реальних обмежень.

Колективна спекулятивна діяльність

Коли важко визначити якість проекту, люди будуть шукати схожі сигнали:

• Коментарі впливових осіб
• Стан上市ку на біржі
• Швидкість зростання ціни токена

Проекти без продукту можуть витрачати всі ресурси на створення цих сигналів, а не на фактичну розробку. У сфері криптоактивів маркетинг часто важливіший за розробку.

Аналіз реальних випадків

У сфері криптоактивів поховано десятки мільярдів доларів у проектах білого паперу, що підтверджує вищезгадану теорію:

• Якийсь проект: отримав десятки мільярдів оцінки без запуску основної мережі, створивши божевільну атмосферу в спільноті. Це доводить, що в сфері криптоактивів, чим менш реальним є продукт, тим більше люди можуть проектувати свої мрії на нього.
• Один блокчейн проект: для збору коштів в 350 мільйонів доларів на концепцію "обробка 162,000 транзакцій в секунду", але на момент запуску фактично зміг обробляти лише 4 транзакції в секунду. Чим менше доказів технічних заяв, тим більше коштів отримується.
• певний проект біометричної ідентифікації: запропоновано концепцію "надання біометричних даних в обмін на монети", що залучило десятки мільярдів інвестицій.

Ці випадки дотримуються одного шаблону: чим більш абстрактні або технічно складні обіцянки, тим більше коштів залучається, і врешті-решт ризик невдачі стає більшим.

Цю явище важко змінити з причин

З логічної точки зору інвестори повинні вимагати бачити життєздатні продукти. Але теорія ігор пояснює, чому цього не відбувається:

• Психологія страху пропустити (FOMO) дійсно існує: ранні інвестори отримують найбільші прибутки, що створює тиск вкладати кошти до перевірки проекту.
• Важко перевірити заявлену інформацію: більшість інвесторів не мають можливості оцінити технічну здійсненність проекту.
• Короткострокова орієнтація керуючих фондами: їхня винагорода часто залежить від короткострокових доходів, а не від довгострокового успіху
• Дисбаланс інвестиційних механізмів: дії, вигідні для окремих осіб, можуть бути шкідливими для всього ринку

Ось чому проєкти без продуктів часто можуть залучити більше фінансування, ніж ті, які дійсно розробляють практичні продукти.

Правила гри самі по собі не мають проблем, просто деякі учасники надто вміло використовують ці правила.